ХИСТ

ХИСТ - способность, деятельность

Смотреть больше слов в «Словаре воровского жаргона»

Смотреть что такое ХИСТ в других словарях:

ХИСТ

ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) ро... смотреть

ХИСТ

ХИСТ¹, у, ч.Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності.А в городі бузина, на їй листу нема – Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (П... смотреть

ХИСТ, у, ч. 1. Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. А в городі бузина, на їй листу нема — Не цілуй, не милуй, коли хисту нема (Чуб., V, 1874, 9); З нагоди Шуриного приходу куховар мінометників Гриша жарив і шкварив різні делікатеси, на які тільки вистачало у нього хисту (Гончар, III, 1959, 200); Гордій заклопотано прикладав увесь свій хист господаря, щоб бути корисним бабусі (Коп., Вибр., 1948, 240); Із ремісничого недавно, А скільки хисту в їх руках! (Забашта, Нові береги, 1950, 95); // Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант. Треба пам’ятати, що письменників у зародку і письменників з великим хистом в народі більше, ніж.. спершу здається (Вас., IV, 1960, 59); Відомо, як Леся Українка гартувала свій мужній хист, своє разюче слово в чистому полум’ї творчості Пушкіна і Чернишевського (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 33); Крім краси, гадала Марина, для кіноактриси потрібен ще хист, талант; може, він у неї і є, та як його виявити? (Дмит., Наречена, 1959, 149); // до чого. Природний нахил, потяг до чого-небудь. Хороше обличчя, люб’язна розмова, перевита жартами, хист до танців — все се було за нього, все слугувало йому на користь (Мирний, III, 1954, 190); Що Каргат має якийсь хист до.. науки,— це Валентин Модестович ладен був припустити (Шовк., Інженери, 1956, 26); Біля Варвариного станка пристояв [Мануйло], задивившись, як стриже.— Хист у тебе, Варвара, до цього діла… (Гончар, Таврія, 1952, 159); Маляр упевнився, що у Тараса Григоровича є хист до малювання, і погодився його вчити, але вимагав панського на це дозволу (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 10). &́9671; Тобі́ (вам і т. ін.) не хист, з інфін. — ти нездатен, не з твоїми здібностями. — Тобі не хист з Енеем биться, Не хист з Лавинієй [Лавинією] любиться, Ти, бачу, здатний бить собак (Котл., І, 1952, 214). 2. діал. Огорожа, захисток. Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки (Сл. Гр.). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 60.... смотреть

ХИСТ

-у, ч. 1) Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності. || Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант. || до ... смотреть

ХИСТ

-у, ч. 1》 Уміння що-небудь робити, поводити себе певним чином; здібності.|| Надзвичайний природний дар, високий ступінь обдарованості; талант.|| д... смотреть

ХИСТ

хист "ловкость, сноровка, умение", южн. (Даль, Шолохов), хи́стный "проворный", хиста́ть "двигать", укр. хист "ловкость, способность, дар", хистки́й "ша... смотреть

ХИСТ

ма́ти (вели́кий) хист до чого. Уміти вправно, гарно, майстерно зробити що-небудь. І здатна вона була до всякого діла, до всякої роботи, мала великий хист до всього (Панас Мирний); (Настя:) На кого не гляну, то всі дурні, хисту не мають ні до чого. (Хома:) Еге... Поки, знаєш, розчовпають, що воно і як... (І. Карпенко-Карий).... смотреть

ХИСТ

"ловкость, сноровка, умение", южн. (Даль, Шолохов), хистный "проворный", хистать "двигать", укр. хист "ловкость, способность, дар", хисткий "шаткий, одаренный, ловкий", блр. хiстаць "шевелить, трясти", чеш. chystati "готовить", слвц. сhуstаt – то же, польск. chystac "качать".Связано с хитить, хитрый; см. Бернекер I, 414.... смотреть